omg сайт Собинка Марихуана тримм

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ай, блядь, эй, народ! Сейчас я расскажу вам одну абсолютно блямба историю, которая случилась со мной пару месяцев назад. Я, наркоман-комик, решила купить шишки марихуаны, а потом пойти по помойкам обгашенная, да еще и закладки со мной на весь вечер. Ой, поверьте, не ожидала я, что это будет такой интересный опыт!

Все началось с моего захода в интернет, где я начала искать дилера, который продавал бы качественные закладки. И вот однажды я нашла парня, который занимался этим делом и решила с ним встретиться. Конечно, мне пришлось занюхать немного, чтобы убедиться, что он настоящий дилер, а не какой-то мудак, который шишки вместо mj продает крэк.

Мы договорились встретиться на улице, у заброшенного здания. Когда я подошла к нему, он раскрыл рюкзак и показал мне свои товары. Честно говоря, я была ошарашена, ведь он имел настолько большой выбор, что я даже не знала, какую шишку выбрать. Но я была решительна и выбрала самый крепкий сорт, чтобы быть в форме весь вечер. Взяла я еще пару закладок на всякий случай и пошла дальше по своему пути.

Блин, это было что-то! Когда я вдыхала носом первую дозу, я почувствовала, как весь мир окружающий меня преобразился. Кажется, что каждая мошка вокруг меня стала пушистой и милашной. Даже чертовы помойки, по которым я гуляла, выглядели как чудесные сказочные земли.

Я остановилась возле одной из помоек и решила посмотреть, что жето за наркотики сделало со мной. Разогнувшись, как таблетолог, я начала придумывать смешные шутки и выражать эмоции, которые буквально претекли из меня. Вокруг прохаживались люди, но никто даже не догадывался, что перед ними находится обгашенная комика. Чувствовала я себя самой крутой и безумной чувихой в этом районе.

Внезапно я заметила тян, которая стояла неподалеку и смотрела на меня с улыбкой на лице. Ее глаза были полны интереса и восторга, а мне захотелось показать ей свою настоящую сущность. Я подошла к ней и начала рассказывать самые сумасшедшие истории, которые только у меня в голове были. Мы оба продолжали смеяться и веселиться до тех пор, пока закладки не исчезли с моего взора.

Время пролетело незаметно, и я осознала, что уже поздно. Мой вечерний приключенческий марафон подходил к концу. Я попрощалась с той тян, вышла из своего туманного состояния и поняла, что осталась в одиночестве на этой улице. Да что там улице, оглянулась я вокруг и поняла, что все мои приключения закончились. Марихуана исчезла из моего организма, и я снова стала обычным наркоманом-комиком.

Такая вот история о том, как я купила шишки марихуаны и ходила по помойкам обгашенная. Все это было просто незабываемо! Но, понимая последствия таких приключений, я поняла, что нужно быть осторожнее. Ведь это не только забава и смех, это также причиняет вред нашему организму и психике. Сохраните свое здоровье и ум.

Окей, это был мой небольшой рассказ о приключении наркомана-комика. Мир наркотиков - вещь опасная и вредная, поэтому лучше оставаться на своей стороне реальности, друзья!